Вчителі Технічного ліцею відвідали Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка»

Над Моринцями вечір догоря,
На трави пада чистою росою.
І з Космосу Тарасова зоря
Стріча мене незгасною красою.
(А.Самойленко) Педагогічний колектив Технічного ліцею під час шкільних канікул 29 жовтня 2015 року здійснив виїзну педнараду до Національного заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка» – селища Моринці. Моринська земля має свою дуже давню історію і зберігає безліч таємниць. У одній із легенд розповідається, що перші поселенці прибули від південного моря, поселились тут на пагорбах, створили став і назвали його Морин, а село – Моринцями. Ще одна версія: в сиву давнину наші предки морили бджіл димом і таким чином добували мед. Можливо, що назва села походить від слова „морити”.
Вперше Моринці згадані в історичних документах першої половини ХVІІ ст. Але на південній околиці села та на узліссі є земляні вали, насипані в ХІ ст. за часів Ярослава Мудрого для захисту Київської Русі від нападу половців, печенігів.
У центрі Моринець є подвір’я, на якому стоїть так звана чумацька хата. Свого часу у ній був розташований музей етнографії першої половини ХІХ століття. У 1964 році, з нагоди 150-річного ювілею з дня народження Кобзаря, в селі перебував наш земляк, заслужений діяч мистецтв України І.М.Гончар. Його ідея створити хату-музей з інтер’єром часів Тараса Шевченка була підтримана ентузіастами з Моринець.
1989 року до 175-річниці з дня народження Кобзаря було відтворено дві селянські хатини: хату Якима Бойка – діда Тараса по його матері, та хату Копія, у якій півтора року жила сім’я Шевченків. З 1992 року вони ввійшли до складу історико-культурного заповідника „Батьківщина Тараса Шевченка”.
Тут засвітилася зірка, якій судилося світити крізь століття осяйним промінням. Кожен небайдужий до долі України, хто схиляється перед силою слова Шевченка, повинен відвідати місця, які наситили життєдайною енергією, наповнили вщерть душу малої дитини безмежною любов’ю до своєї Батьківщини, бажанням боротися за свободу свого народу, незважаючи ні на що. Звідсіль в безсмертя крок ступив Тарас,
Пророк з народу і поет від Бога.
Він на сторожі Слово біля нас
Поставив, щоб була ясна дорога…
(А.Самойленко)