“Ніщо не зупинить ідею, час якої настав!’ – з такою мотивацією частково, потім здебільшого я став керуватися по життю після подолання перших викликів у Технічний Ліцей М.Києва Не буду довго розписувати приклади з життя, тож скажу, що під час великої війни після відходу ворога з Приірпіння я зрозумів, що досить сидіти в штабі й час шукати бойову посаду. Бо в кого #щосуботи, а в мене часто щонеділі останні 7 років були тренування в Український Легіон і я був хоча б базової готовий ‘бойовик’. Вакансій для моєї категорії військових було мало, обрав артилерію, бо пройшов кілька занять в УЛ з бусоллю від Євгеній Лешан Навчився в підрозділі, потім підвищення кваліфікації, робота в Бахмуті, новий досвід – тепер я рухаюсь далі. Нещодавно у відпустці завітав до ‘Дому, де тебе люблять’ #ДТЛ, де зустрів улюблених вчителів та мотивував ліцеїстів вчитися і будувати Україну разом. В різних сферах, в обороні в тому числі.Хочу подякувати всьому колективу ліцею за смаколики, шкарпетоси та інші плюшки! Частина з них – у хлопців з мінометної батареї 243 окремий батальйон частина – в підрозділі старшого за мене випускника ліцею, мого побратима з Легіону Дмитра К. Разом – до Перемоги!
